Зельман Вольфович — «дрогобицький вампір» XVIII століття, посередник старостини Дороти Тарлової та неформальний управитель дрогобицького староства. Його зненавиділи мешканці міста, передмість і навколишніх сіл — як християни, так і євреї. Його життя та легенди, що оточували, самі по собі надзвичайно цікаві, а подекуди навіть сенсаційні.

Проте історичне значення Зельмана виходить далеко за межі локальної історії Дрогобича. Саме завдяки гучному конфлікту, що розгорівся навколо його постаті, збереглися детальні джерельні свідчення, що дають можливість простежити, як функціонували багатoетнічні громади у давній Речі Посполитій.

Легенда про Зельмана, що розвивалася у XIX–XX століттях, стала своєрідною призмою, через яку можна спостерігати процеси формування національної ідентичності та історичної свідомості, становлення сучасної етнографії та зміну ставлення до фольклору й локальної історії.

‍