_.png.JPG)
Інша назва: «Клойз* на вулиці Гончарській»
Побудований: у 19 столітті
«Хеврат Кдошім» (Святе Товариство) — молитовний будинок, який збирав під своїм дахом чи не найвпливовіших та найзаможніших хасидів* Дрогобича — представників нафтової промисловості, виробників та професіоналів своєї справи. Більшість хасидів Дрогобича за походженням була ашкеназами*. Інша назва синагоги — «Клойз на вулиці Гончарській». Збудована на Площі Ринок у місці, де вулиця Гончарська виходить на Ринкову площу, синагога стала осередком заможного дрогобицького єврейства. В одній зі своїх робіт художник і письменник Бруно Шульц зобразив саме «Хеврат Кдошім».
Клойз* на Гончарській витягнутий з півночі на південь, тоді як традиційно синагоги розташовували із заходу на схід. Таке особливе розташування будівлі вимагало оригінального рішення щодо розміщення Арон га-Кодеш — вівтарної шафи всередині синагоги, в якій зберігалися священні сувої Тори. Традиційно її розміщували у бік Єрусалиму, тобто у ніші на східній стіні. Сучасне дослідження будівлі виявило, що над третім вікном від дверей зі східного боку відсутня лиштва*, яка прикрашає решту вікон. Існує гіпотеза, що в оригінальному плані цього вікна не існувало, а навпроти, з боку молитовного залу, знаходилася ніша для Арон га-Кодеш.
Будівля вдало вписується у забудову подвір’я. Зліва на фасаді є двоє дверей: одні ведуть до основного молитовного залу для чоловіків, інші — до галерей для жінок. Така дводверна система розділяла чоловіків і жінок у внутрішньому просторі синагоги, що було зумовлено релігійною традицією в хасидизмі.
Шимон Сігал у Дрогобицькому Ізхорбуку, тобто «книзі пам’яті», спогадах про Дрогобич, пише:
«Ще одним величним Клойзом на ринковій площі був “Хеврат Кдошім” (Святе Товариство). Цим Клойзом “керував” Леон Шпандорф, популярна та впливова особа в нашому місті. Він був директором “Метрики” (реєстрації народжень, шлюбів та смертей), важливої урядової установи. Таку посаду могло бути надано лише надійній людині. Шпандорф постійно контактував із польськими урядовцями та активно лобіював інтереси дрогобицьких євреїв.
Він був постійним гостем у будинку мого діда, особливо по суботах. Мій дід, рабин Елханан Шейб, був відомий тим, що щосуботи на його столі був “Кугель з Кішке” (комбінована ситна традиційна єврейська (ашкеназька) страва, яка поєднує два елементи: картопляний кугель (запіканку) та кішке (нафаршировану кишку)). Шпандорф любив їсти і приходив по суботах на Кідуш щоб скуштувати знаменитий пиріг. Він носив із собою “набір” столових приборів — ложку, ніж та виделку, які складав після їжі та клав до кишені.
Вірянами цього Клойзу були еліта єврейського Дрогобича — люди нафтової промисловості, виробники та професіонали. Вони, фактично, купували постійні місця.
У провулку біля «Хеврат Кдошім» був невеликий і старий Бейт-Мідраш (“Das alte Stat Beit Midrash”). Саме там молилися не дуже заможні жителі околиць — ті, хто не міг дозволити собі заплатити за постійне місце в аристократичному “Хеврат Кдошім”».
У радянський період будівлю синагоги використовували, як житлові приміщення.
Для створення матеріалу були використані дослідження Йосифа Гельстона, Сергія Кравцова та Володимира Левіна, спогади Шимона Сігала з дрогобицького ізхорбуку (книги пам’яті).
*Хасидизм — релігійне вірування, одне з відгалужень юдаїзму, яке виникло на території України у першій половині 18 століття. Засновником хасидизму вважають Баала Шема Това (Бешта) з Меджибожа, що на Поділлі. У нього були учні та послідовники, які після смерті Бешта у 1760 році розвинули та поширили його вчення. А вже у 19 столітті воно набуло великої популярності серед юдейських громад. Згідно з віруванням хасидів, Бог — іманентний, тобто внутрішньо присутній, у всьому, а все у світі містить божественну іскру.
Релігійного лідера у хасидів називали ребе, або цадиком (івр. צדיק — «праведник»). Статус цадика найчастіше передавався спадково від батька до сина або від учителя до учня. Адже згідно з ученням, корінь душі померлого цадика може відродитися у душі його спадкоємця. Таким чином, відбувалася тяглість традиції — так формувалися окремі хасидські династії та двори.
Впродовж року кожен хасид має здійснити паломництво до свого цадика, щоб у спільній молитві та релігійній практиці наблизити власну душу до Бога. Цадики ставали моральними й релігійними лідерами громади: різні люди зверталися до них за порадою і допомогою. Згодом розвинулася традиція паломництва на місця поховання шанованих цадиків. На їхніх могилах будували огелі — надбудови у формі склепів. Хасиди вірили, що праведник допомагає вірянам навіть після своєї смерті, оскільки стає ще ближчим до Бога.
*Клойз — це інституційна форма малої єврейської релігійної громади в ашкеназькому середовищі (17–20 ст.), що поєднувала функції дому молитви (бейт тфіла) і дому навчання (бейт мідраш). У клойзах побутувало інтенсивне релігійне життя, яке часто зосереджувалося навколо харизматичного лідера (цадика) або групи учнів.
*Ашкенази (івр. אַשְׁכְּנַזִּים, aškenazim; одн. אַשְׁכְּנָזִי, aškenazi) — історично сформована етнокультурна та релігійна група єврейського народу, генетично й культурно пов’язана з єврейськими громадами Центральної та Західної Європи (насамперед рейнського регіону Священної Римської імперії — територій сучасної Німеччини та північної Франції). У 11–14 століттях ашкенази зазнали масштабної міграції до Центрально-Східної Європи, де сформували окрему традицію юдаїзму, мовно-культурний комплекс і систему соціальних інституцій.
*Лиштва — це архітектурно-декоративний елемент обрамлення віконних або дверних прорізів (дерев’яний, кам’яний чи тинькований), який виконує водночас і конструктивно-захисну, й естетичну функцію. У контексті традиційної єврейської культури Східної Європи термін уживають для позначення оздоблення житлових будинків, синагог та громадських споруд. Він сформувався у межах локальної — не єврейської за походженням — будівельної традиції.
