Побудована: у 1909 році
У 1909 році на розі сучасних вулиць Івана Мазепи та Шолом-Алейхема на замовлення представників єврейської громади, які сповідували реформований або прогресивний юдаїзм*, було побудовано нову синагогу.
Синагога була побудована у популярному на той час стилі віденської сецесії, що також відповідало прагненню цієї частини єврейської громади інтегруватися у життя Австро-Угорської імперії. На жаль, будівля синагоги була значно перебудована і втратила всі оригінальні інтер’єри та оздоблення, характерні для будівель у стилі віденської сецесії.
Оригінальна об’ємно-просторова форма будівлі здебільшого збережена: за формою це дещо неправильної форми паралелограм. Будівля має два фасадні боки: західний, вікна якого виходять на сучасну вулицю Шолом-Алейхема, та південний — з вікнами на вулицю Івана Мазепи. Західний фасад має три вікна, найпівнічніше з них розділене поверхом. Відповідно до оригінального плану будівлі, це зумовлено розташуванням жіночої галереї, тобто жіночої частини синагоги. Південний фасад має чотири вікна і є більш видовженим щодо західного фасаду. Припускаємо, що це дозволяло зручніше організувати простір всередині синагоги.
Синагога мала два ідентичні входи з північно-східного боку будівлі. Перші північні двері вели в жіночу частину синагоги, а сусідні південні — в основну, чоловічу частину. Дотепер збереглися єдині північні двері — ті, які вели до жіночої галереї.
Через кардинальне внутрішнє перепланування будівлі та відсутність візуальних матеріалів щодо внутрішніх інтер’єрів і планування ми можемо лише висувати гіпотези, які підтвердять або спростують майбутні дослідження.
Згідно з архівними дослідженнями дрогобицького історика Олега Стецюка, синагога була побудована на ділянці, якою у свій час володів дід Бруно Шульца, Берл Беріш Кумеркер (1808–1883).
Зі спогадів Шимона Сігала, з Дрогобицького Ізхорбуку («книги пам’яті», спогадів про Дрогобич):
«“Осей Хесед” (“Творці доброти”) була великою синагогою, розташованою на вулиці Стрийській. Я пам'ятаю високі розписні скляні вікна, що відкидали різнокольорові відтінки світла на високі столи. Столи були високими, щоб віряни могли бачити молитовники перед собою, не нахиляючись.
Більшість місць була платними та зарезервованими. Однак ці заможні власники місць — юристи, лікарі та інші — рідко бували у синагозі. Тому “прості люди” користувалися місцями більшу частину року.
У мій час за синагогу відповідав рабин Абрамші Фрідлендер. Він був відомою людиною у місті, торговцем шкіряними виробами та затятим сіоністом*. Зрештою, він емігрував до Ізраїлю та став фермером, поселившись у Кфар-Саві.
Ми навчалися там у бічній кімнаті. Там молилися рабин, доктор Авігдор (який свого часу жив у Мексиці) та його брат. Освічені, модерні, прогресивні юдеї знайшли затишне і безпечне місце для молитви в синагозі “Осей Хесед”».
У радянський час приміщення синагоги використовувалося як навчальний заклад, а пізніше — як спортивний зал.
Для створення матеріалу були використані дослідження Олега Стецюка, Йосифа Гельстона, Сергія Кравцова та Володимира Левіна, спогади Шимона Сігала з дрогобицького ізхорбуку (книги пам’яті).
*Прогресивний юдаїзм зародився і розвивався у 19 столітті. Він був тісно пов’язаний з рухом Гаскали, тобто єврейським просвітництвом, та ідеєю про те, що юдаїзм має розвиватися й адаптуватися під виклики модерності.
Ключовими відмінностями реформованого юдаїзму від ортодоксальних течій юдаїзму були:
- модернізації в богослужінні;
- ослаблення обов’язковості виконання Галахи*;
- можливість здійснювати богослужіння не лише івритом, а й німецькою та польською — мовами, якими користувалася більшість людей місцевої громади;
- дозволяли сучасний одяг у повсякденному і релігійному житті;
- вірянам можна було інтегруватися у світське, а також громадське й політичне життя місцевої громади чи держави в цілому.
Для представників прогресивного юдаїзму їхнє віровчення головно було маркером релігійної, а не національної ідентичності. Вони зазвичай були достатньо асимільованою та інтегрованою частиною єврейської громади.
*Галаха — це історично сформована система юдейського релігійного права й нормативної практики, заснована на біблійних текстах, рабиністичній екзегезі та усній традиції. Вона визначає релігійні, соціальні, етичні й побутові норми життя єврейської громади.
*Сіонізм — це модерні єврейські національний рух і політична ідеологія, які сформувалися наприкінці ХІХ століття. Вони були спрямовані на національне відродження єврейського народу і створення або відновлення єврейського національного осередку на історичній Землі Ізраїлю (Сіоні/Палестині).
