Світ про Діану Райтер, краківську архітекторку, дізнався у 1993 році завдяки фільму Стівена Спілберга «Список Шиндлера», який отримав аж сім Оскарів. Поштовхом для показу цього фрагмента її життя, що завершився трагічною смертю, для режисера став приголомшливий уривок із книги Томаса Кініллі «Список Шиндлера» (в оригіналі Schindler’s Ark), у якому описано її жорстоке вбивство. Знята сцена надовго залишається в пам’яті. Події розгортаються взимку, на межі 1942 і 1943 років. Швидко ведуться будівельні роботи на території табору примусової праці Плашув у Кракові. У них беруть участь єврейські архітектори, інженери та будівельники. Серед них – Діана Райтер, яка керує будівництвом одного з бараків. Акторка Еліна Ловенсон, яка її грає, прибігає до Амона Ґета, коменданта табору, повідомляючи про ускладнення на будівельному майданчику. Відповідальна й занепокоєна обов’язками, вона пояснює, що фундамент будівлі був залитий неправильно, його слід збити й залити заново, інакше барак може обвалитися. Вона нагадує, що здобула інженерну освіту в університеті Мілану. Це останні хвилини її життя, адже за мить вона гине, холоднокровно застрелена за наказом розлюченого Ґета. Хоча згадана сцена була створена на основі фактів, у ній чимало кінематографічної вигадки.

Діана Райтер, 1935 Національний архів у Кракові, сигнатура 29/218/977

Діана Юлія Райтер народилася 6 листопада 1902 року в Дрогобичі. Походила з відомої асимільованої єврейської родини. Була наймолодшою з чотирьох доньок Адольфа (Абрахама) і Зофії Геймберг. Її батько був юристом, протягом багатьох років обіймав посаду радника ґміни у Дрогобичі. У родині приділяли велику увагу сучасній освіті, що забезпечило незалежність та фінансову стабільність дочок Адольфа і Зофії. Одна з сестер Діани, Броніслава, обрала юридичну освіту, інша, Марія, стала лікаркою.

Про перші роки життя Діани відомостей немає. Після початку Першої світової війни разом із матір’ю та сестрами вона виїхала з Дрогобича. У 1916 році закінчила Наукові курси для учениць галицьких середніх шкіл у Відні, а в 1916/1917 та 1917/1918 роках навчалася у гімназії Королеви Ядвіги – елітній школі для дівчат у Кракові. У 1921 році закінчила гімназію ім. Адама Міцкевича в Дрогобичі і розпочала навчання на Архітектурному факультеті Львівської політехніки, що відкрився для жінок лише у 1919/1920 навчальному році. Рішення обрати технічний напрямок навчання, на якому до недавнього часу навчалися виключно чоловіки, свідчить про її сучасне світосприйняття, сміливість і високі амбіції. Вже тоді вона прагнула керувати власним професійним життям. Була сильною, наполегливою і послідовно йшла до мети. Вона захистила диплом у Львівській політехніці у 1927 році і, що варто підкреслити, була однією з перших жінок-випускниць Архітектурного факультету, який у період від 1919 до 1930 року завершили лише 15 жінок і аж 205 чоловіків.

Печатка Діани Райтер, 1939 р.
Національний архів у Кракові, Архів планів міського будівництва, сигнатура 29/1410, вул. Павліковського 16, ф. 671а.

У 1928 році Діана приїхала до Кракова і 1 квітня того ж року розпочала роботу в Дирекції громадських робіт (ДГР) Воєводського управління в Кракові, установі, яка відповідала за будівництво, дороги та водопостачання на території Краківського воєводства. Те, що вона отримала посаду в державній установі, заслуговує на окрему увагу, адже особи єврейського походження в період Другої Речі Посполитої часто стикалися з труднощами працевлаштування в подібних установах. Вагомим фактором стали її компетенції. Райтер була єдиною жінкою, яка там працювала і мала вищу технічну освіту. Однак вона була єврейською архітекторкою на державній посаді, що могло викликати заздрість і антисемітські настрої. Спочатку працювала в Конструкторському бюро, пізніше – у Будівельному відділі, співпрацювала з Адамом Мошені та Здзіславом Ковальським. Її проєкти часто підписували керівники: Станіслав Чаплицький – радник з будівництва ДГР, та Казимир Кульчинський, начальник Архітектурно-будівельного відділу ДГР, що ускладнює або унеможливлює повну ідентифікацію її реальних робіт.

Через економічну кризу, рішенням від 24 вересня 1931 року Міністерство громадських робіт скоротило штат у краківському ДГР. Прізвище Діани було у списку 43 працівників, звільнених 31 грудня 1931 року. Більшість із них через рік мала знову отримати працевлаштування в ДГР, але з шістьма особами не уклали нового договору, серед яких була й Діана Райтер. Важко не піддатися припущенню, що, незважаючи на її беззаперечні компетенції, її звільнили через те, що вона була жінкою й єврейкою водночас.

Конкурсний проєкт будівлі Ягеллонської бібліотеки в Кракові, автори: Діана Райтер, Адам Мошені та Збігнєв Ковальський – план першого поверху.
Архітектори підготували проєкт великої будівлі на прямокутному плані з двома внутрішніми двориками, до якої з західного боку примикало ще одне кількаповерхове крило, призначене для розміщення бібліотечних складів. Фасад був спроектований з боку представницької алеї Міцкевича, 1928 рік.
Національний архів у Кракові, Дирекція громадських робіт, сигнатура 29/309/700

‍

Конкурсний проєкт будівлі Ягеллонської бібліотеки у Кракові авторства Діани Райтер, Адама Мошені та Збігнєва Ковальського. Архітектори підготували проєкт великої будівлі на прямокутному плані з двома внутрішніми двориками, до якої з західного боку прилягало ще одне крило. Фасад був спроектований з боку представницької алеї Міцкевича, 1928. Національний архів у Кракові, Дирекція громадських робіт, сигнатура 29/309/700

‍

Конкурсний проєкт будівлі Ягеллонської бібліотеки в Кракові, авторства Діани Райтер, Адама Мошені та Здзіслава Ковальського. Важливими елементами проекту фасаду були вікна, закінчені гострими арками, які з обох боків фасаду переходили в перголу. Всередині будівлю підкреслювали численні деталі в стилі ар-деко, 1928. Національний архів у Кракові, Дирекція громадських робіт, сигнатура 29/309/700

Одним із перших проєктів, які вона виконала в Кракові, був конкурсний проєкт нового будинку Бібліотеки Ягеллонської – найважливішої бібліотеки Польщі. Вона підготувала його разом із вище згаданими Адамом Мошені та Здзіславом Ковальським. Виконання цього завдання могло бути службовим дорученням, оскільки конкурс оголосила влітку 1928 року ДГР за наказом Міністерства будівництва. Варто, однак, пам’ятати, що працівники цієї установи знали про плани оголошення конкурсу і, ймовірно, почали працювати над проєктом ще до офіційного оголошення його умов. Проєкт Діани з колегами отримав високу третю нагороду, перші дві – Вацлав Кшижановський, який працював над планами бібліотеки з початку 20-х років XX століття за ініціативою Сенату Ягеллонського університету та Дирекції громадських робіт. Оголошення цього конкурсу фактично було формальністю, адже від самого початку було зрозуміло, чий проєкт переможе. Для Діани та її колег участь у конкурсі принесла фінансову винагороду і популярність, не лише у професійному середовищі. Про цей конкурс писала як фахова, так і загальнонаціональна щоденна преса.

Під час роботи в Дирекції громадських робіт Діана працювала, зокрема, над проєктами нових клінік Ягеллонського університету, реконструкцією старих, а також інших громадських об’єктів. Більшість з цих проєктів через економічну кризу так і не були реалізовані.

Діана Райтер, ескіз проєкту реконструкції старої гінекологічно-акушерської клінікина вул. Коперника 5 під заклад ембріології, біології тагістології медичного факультету Ягеллонського університету. Проєкт не був реалізований, 1930. Національний архів у Кракові, Дирекція громадських робіт, сигнатура 29/309/425

‍

Діана Раейтер, проєкт перебудови старої гінекологічно-акушерської клінікина вул. Коперника 5 на кафедру ембріології, біології тагістології медичного факультету Ягеллонського університету. Реалізація не була проведена, 1930 р. Національний архів у Кракові, Дирекція громадських робіт, сигнатура 29/309/425

Після звільнення з Дирекції громадських робіт Райтер знайшла роботу в приватному бюро вже згаданого Казимира Кульчинського, що свідчить про те, що інженер цінував її фах і, ймовірно, прихильно до неї ставився. 18 квітня 1932 року, на підставі складеного іспиту, Діана отримала дозвіл на здійснення професійної діяльності будівничої. Хоча цей дозвіл відкривав їй шлях до самостійної роботи за фахом, власного архітектурного бюро вона не відкрила. У Кракові панувала висока професійна конкуренція, тож самостійна професійна діяльність була ризикованою. Незалежно від роботи в бюро Кульчинського, вона також працювала самостійно, що варто підкреслити, адже більшість перших архітекторок найчастіше працювали у партнерстві з чоловіками. Проєктовані нею будинки відзначаються різним архітектурним рівнем, що залежало від потреб і можливостей інвесторів. У 1932–1933 роках працювала над скромним будинком на вул. Челяднічей 3.

Будинок на алеї Беліна Пражмовського, побудований у 1934–1935 роках за проєктом Діани Раейтер. Первісний стан та стан під час реконструкції . Фото: Пьотр Буяс

У 1934–1935 – над одноповерховим будинком для Юзефа Піонтковського, майора Польської армії, на ал. Беліни Пражмовського 28, основній артерії Офіцерського житлового масиву. Це була невелика одноповерхова будівля, що вирізнялася широкими смугами вікон від веранд, яка внаслідок численних повоєнних перебудов повністю втратила первісний характер.

Проєкт будинку на вул. Павліковського, 16, побудованого в 1937–1939 рр. за проєктом Діани Райтер – план 1, 2 і 3 поверхів.
Національний архів у Кракові, Архів планів міського будівництва, сигнатура 29/1410 вул. Павліковського 16, ф. 671а.

Це свідчить, що ми й досі недооцінюємо міжвоєнний модернізм і зусилля архітекторів того часу, у тому числі Діани Райтер. Серед краківських проєктів архітекторки особливо вирізняється багатоквартирний будинок родини Елснерів на вул. Павліковського 16, зведений у 1937–1939 роках. З північного боку будівля замикала тупикову вулицю Павліковського, завдяки чому була найважливішим об’єктом на ній. На кожному поверсі розміщувалися по дві трикімнатні функціональні квартири.

Фасади відображають помірний модернізм, характерний для архітектури Кракова 30-х років XX століття. 

Проєкт фасаду будинку на вул. Павліковського 16, побудованого у 1937–1939 роках за проєктом Діани Райтер. Національний архів у Кракові, Архів планів міського будівництва, сигнатура 29/1410 вул. Павліковського 16, ф. 671а.

Будинок на вул. Павліковського 16 Фото: Маріуш Бембенек, 2010

Фасади на всіх поверхах вона акцентувала еркером із широкими вікнами, що забезпечувало добре природне освітлення квартир. Перший поверх кам’яниці оброблено цоколем зі штучного каменю, а вищі поверхи оздоблено благородною штукатуркою піщаного кольору. Всередині, у громадській частині будинку, збереглися гранітна плитка та балюстрада рідкісної для Кракова червоно-чорної кольорової гами. Власником був інженер Юзеф Елснер, власник вапняних заводів у Забєжові під Краковом та підприємства «Будівлі фабричні». На цьому об’єкті з Діаною співпрацював інженер Едмунд Кусмер, народжений 15 січня 1888 року в Черланах на території сучасної України, випускник Львівської політехніки, який з 1937 року працював у будівельному підприємстві Елснера як самостійний інженер-конструктор. У 2001–2002 роках кам’яницю надбудували четвертим поверхом та своєрідним аттиком, а також змінили колір фасаду з піщаного на білий. Роботи за проєктом Томаша Длугоша виконано дуже акуратно, з урахуванням оригінальної структури фасаду, завдяки чому будівля справляє цілісне враження.

Проєкт фасаду будинку на вул. Леа 19, виконаний Діаною Райтер у 1938 р. Національний архів у Кракові, Архів планів міського будівництва, сигнатура 29/1410/3360

У листопаді 1938 року будівельні органи Кракова затвердили проєкт елегантного чотириповерхового багатоквартирного будинку на вул. Леа 19, підготовлений Діаною Райтер для місцевого промисловця Максіміліана Тенцера. Конструкцію проєктував інженер Едмунд Кусмер, що свідчить про їхню регулярну співпрацю. Перед війною будівництво так і не розпочали.

Діана Райтер була членкинею Союзу архітекторів Краківського воєводства, який у 1934 році був перейменований на Товариство архітекторів Республіки Польща (ТАРП).

Напередодні Другої світової війни її виключили через єврейське походження, або вона сама вийшла, випередивши цей неприємний факт. Це сталося через антиєврейські настрої в товаристві у другій половині 30-х років. Ініціаторами були молоді архітектори, випускники Архітектурного факультету Варшавської політехніки, які, ставши членами ТАРП, переносили свої національно-радикальні погляди у структури союзу. Райтер також була серед ініціаторів створення Союзу єврейських інженерів у Кракові, заснованого за зразком львівської організації в 1930 році. Союз об’єднував інженерів єврейського походження всіх спеціальностей і був створений через антисемітські настрої у професійних колах – у ТАРП та Союзі польських інженерів-будівельників. Ще однією важливою причиною створення союзу було бажання надавати всебічну підтримку у зв’язку з високим безробіттям серед єврейських інженерів. Основними завданнями організації були допомога у пошуку роботи, створення закладів посередництва та самодопомоги, а також надання професійних консультацій. Діана була активною членкинею союзу. На зборах 8 грудня 1937 року її обрали до керівного складу, а від 11 січня 1939 року вона виконувала обов’язки секретаря.

«Анкета для реєстрації єврейського населення міста Кракова» заповнена Діаною Райтер 26 листопада 1940 р., завдяки чому вона уникла депортації з Кракова, масово проведеної німцями на межі 1940 і 1941 років. Це також один з останніх документів її життя. Національний архів у Кракові, акт міста Кракова, сигнатура 29/33/SMKr 538

Після початку Другої світової війни деякий час працювала у бюро Казимира Кульчинського. З 30 жовтня 1939 до 23 січня 1940 року керувала завершальним етапом будівництва будинку на вул. Ленартовича 13, спроєктованого Едвардом Крейслером. У березні 1941 року, коли німці видали розпорядження про створення замкненого єврейського кварталу – гетто, вона мусила туди переїхати. Після його ліквідації, у березні 1943 року, частина євреїв потрапила до найближчого табору Плашув, будівництво якого розпочалося в середині 1942 року. Спочатку прогрес у роботах був слабким, тому коли комендантом табору став Амон Ґет, до робіт були залучені єврейські архітектори, інженери та будівельники, зокрема Діана Райтер. Керівником будівельних робіт обрали Зигмунда Ґрюнберга, відомого фахівця, який до війни очолював у Кракові шановане архітектурно-будівельне бюро. Умови роботи були надзвичайно тяжкі через жорстоке поводження та виснажливу щоденну працю. У зв’язку з перевантаженням обов’язками, Ґрюнберг доручив Діані керівництво будівництвом Вахказерне – казарм для варти, найбільшої будівлі на території табору. Саме під час роботи над цим об’єктом вона була вбита. Томас Кініллі, автор книги, на основі якої Стівен Спілберг зняв фільм, описав цю сцену так:

«(…) вона йшла в напрямку Амона [Ґета] з тією штучною елегантністю, яку завдячувала своїм міщанським батькам та їхнім амбіціям дати їй освіту (…) у Відні чи Мілані, аби вона здобула фах і дієвіші засоби захисту у житті. Йшла до нього, ніби їхня освіта поєднувала їх у боротьбі з дурними унтер-офіцерами та слабкою професійністю інженера, який наглядав за копанням фундаментів. (…) Нібито ви посварилися з обершарфюрером Гуяром, – сказав Ґет. Вона кивнула головою на підтвердження. Пан комендант (…) напевне зрозуміє те, чого (…) Гуяр ніяк збагнути не міг.

– Потрібно знову викопати весь фундамент з цього боку, – енергійно сказала вона. (…) Далі вона аргументувала, а Амон, переконаний, що вона бреше, хитав головою. Його вчили, що не можна слухати спеціаліста – єврея. Спеціаліст – єврей – з тієї ж глини, що й Маркс, чиї теорії шкодять моральності уряду, і Фрейд, який підривав моральність арійського розуму. Амону здавалося, що наполегливість цієї жінки становить загрозу для його особистої моральності. (…)

Він крикнув Гуяра (…)

– Розстріляй її. (…)

Гуяр схопив дівчину за лікоть, щоб відвести кудись у відокремлене місце.

– Тут! – сказав Ґет. – Розстріляй її тут! На мою відповідальність.

Гуяр знав, як це робиться. Він схопив її за лікоть, трохи підштовхнув уперед, витягнув із кобури Маузер і вистрілив їй у потилицю. Глухий постріл налякав усіх, може, за винятком самих катів та вмираючої Діани Райтер. Вона впала на коліна й підняла погляд. Пронизливий погляд у її очах налякав Амона і водночас виправдав його. Цього недостатньо, – здавалося, хотіла сказати вона. (…) Крім того, анулювання (…) диплома Діани Райтер мало практичну цінність: відтепер жоден будівельник бараків чи доріг у Плашуві не вважатиме себе необхідним для виконання завдання; якщо Діана Райтер, зі всією своєю професійністю, не змогла врятувати себе, то для інших єдиним шансом залишалася анонімна праця (…)».

Збереглося кілька свідчень очевидців цієї події, проте вони відрізняються деталями та порою року. Діана була вбита в серпні 1943 року. Сцена, показана у фільмі Спілберга, створила образ Діани Райтер як один із символів загибелі краківських євреїв. Але смерть єврейської архітекторки, на очах майже всього табору, можна також трактувати як удар, спрямований, за расистською риторикою та ідеологією, проти «виродженої єврейської архітектури». 

Коли у 1928 році Діана Райтер приїхала після навчання до Кракова, вона стала першою жінкою-архітекторкою під Вавелем. Вона з’явилася в краківському архітектурному середовищі, яке на той час формували лише чоловіки. Діана мислила сучасно, прагнула самостійно керувати своїм життям, була сповнена пристрасті та мрій.

Те, що вона змогла влаштуватися на роботу в державну установу, якою була Дирекція громадських робіт, свідчить про її високий професіоналізм, особливо враховуючи, що в ті часи жінка-архітекторка та ще й єврейка на такій посаді, траплялося дуже рідко. Напевно, були ті, хто дивився на неї з неприязню, сумнівався й піддавав сумніву її компетенції. Проте Діана залишалася вірною собі та обраному шляху, порушувала усталені правила і була новаторкою. Вона не створила власної родини – архітектура була для неї найважливішою. 

У 2000 році я розпочала архівні пошуки, присвячені єврейським архітекторам у Кракові, і знайшла перші документи, які свідчили про життя та роботу Діани Райтер. Я знала, що їй потрібно присвятити більше уваги. Її постать уперше була публічно представлена на гучній виставці «Світ перед катастрофою. Краківські євреї у міжвоєнний період», підготовленій у Міжнародному культурному центрі в Кракові у 2007 році Аґнєшкою Сабор, Катажиною Ціммерер та мною. Я хотіла, щоб Діана була частиною історії, яку ми тоді розповіли. Після Кракова експозиція була представлена в Єрусалимі, Лондоні та Нюрнберзі. Відтоді кілька істориків зацікавилися Діаною Райтер, але в її біографії досі лишаються «пусті місця». Завдяки популяризації її постаті в Кракові сьогодні про Діану Райтер говорять широко. Вона зросла до рівня символу. У межах проєкту Коди Міста, на краківських Плантах (найважливішому парковому комплексі в центрі міста) одну з лавок назвали її іменем.

До неї приходять гіди з екскурсіями, а після сканування QR-коду можна дізнатися історію покровительки лавки. Тепер настала черга Дрогобича – малої батьківщини Діани… Сподіваюся, що зустріч, яка відбулася 9 листопада 2025 року в галереї «Кімната», стане початком відновлення пам’яті про Діану Райтер, її родину та єврейську історію цього міста, сліди якої різними способами прагнуть бути почутими.

‍

Краків/Дрогобич, листопад 2025

‍

Цей текст написала для Центру міської історії та мистецтва «Кімната» Барбара Зброя, історикиня мистецтва, докторка гуманітарних наук, в межах лекції у Дрогобичі, яка була реалізована за підтримки Польського Інституту у Києві.
Текст перекладений українською мовою Марією Маланчук за підтримки спільноти друзів «Кімнати».